Паніка навколо небезпечних ігор в соцмережах, де підлітків штовхають до самогубства, наростає з кожним днем. 18 лютого 2017 поліції вдалося врятувати від суїциду двох школярок з Києва, які збиралися зістрибнути з даху багатоповерхівки, виконуючи останнє завдання гри "Синій кіт" . Суть ігор в тому, що підліток вступає в певні групи в соцмережах і виконує по команді куратора кілька завдань. Завдання різні і майже завжди пов'язані з каліцтвами або небезпекою – вирізати лезом на руці малюнок, пробігти перед потягом, що мчить, зайти вночі у закинуте приміщення і т. д. Весь процес знімається на відео (потім злочинці продають ці записи тематичних порталів). Фінальний наказ – убити себе. Часто, якщо дитина відмовляється, злочинці обчислюють IP-адресу учасника і кажуть йому, що за це боягузтво доведеться відповісти його рідним.

Назви ігор (їх набагато більше, ці найпопулярніші):

"Синій кіт"

"Кити пливуть вгору"

"Розбуди мене о 4:20"

f57 або f58

"Тихий дім"

"Ріна"

"Няпока"

"Море китів"

"50 днів до мого..."

Хештеги: #f53 #f57 #f58 #d28 #морекитов #тихийдом #хочувигру #млечныйпуть

ТИСНУТЬ НА БОЛЬОВІ ТОЧКИ

"Ті, хто придумує такі ігри, тонко розбираються в психології підлітків, – каже практикуючий психолог Ольга Перекопайко. – Вони тиснуть відразу на три больові точки. По-перше, беруть на слабо – багато виконують завдання злочинців, щоб довести собі і комусь свою силу. По-друге, вони маніпулюють дітьми – страх втратити рідних сильніше страху власної смерті. А по-третє, вони підносять самогубство як відхід від всіх проблем у житті, допомога та полегшення.

Шахраї знають, що хлопці молодшого віку розкажуть про таких іграх дорослим. Ті, хто постарше, включать критичне мислення і не повірять злочинцям. А ось учні 5-7 класу ще не розуміють, що загрози від кураторів гри, швидше за все, порожні, і зі страху виконують їх накази".

Психолог зазначає, що в популярності цієї гри побічно винні самі батьки. "В Україну ця гра прийшла ще перед Новим роком. Багато діти розповідали про неї батькам, але ті тільки відмахувалися, не сприймаючи їх розповіді серйозно. Це взагалі велика проблема батьків підлітків – часто вони настільки зайняті, що приділяють занадто мало уваги дітям. І ті думають: "Ну що ж, може, якщо я помру, то хоч тоді вони звернуть на мене увагу". Небезпека встряти в такі ігри особливо велика у дітей, чиї батьки знаходяться в стані розлучення або в сім'ї є інші негаразди.

Також проблема багатьох батьків в тому, що вони не навчили дітей думати самостійно. Вони завжди все вирішували і вибирали за них – і на виході отримали підлітка, який просто не вміє приймати рішення сам. Багато діти починають брати участь в грі з думкою "Спробую, а потім кину", але кинути не так легко – саме тому, що відповідати за свої дії їх ніхто не навчив.

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ: 7 ПОРАД

Поставте дитині нейтральний питання – мовляв, чув/-а, що зараз популярна якась гра "Синій кіт". І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо він нічого про неї не знає – добре (тут головне не вдаватися в подробиці, щоб не розбудити в ній цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ньому повно подробиць і деталей, про які не пишуть в мережі, то є ризик, що ваша дитина вже в грі. Також має насторожити, якщо син чи дочка ведуть розповідь про подружці, яка бере участь у грі – цілком імовірно, що він бреше і грає сам.

Немає сенсу говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це вже не діє. Набагато ефективніше сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, що загрожує їх рідним, швидше за все, хворий і живе в іншому місті чи навіть країні. І його завдання – не вбити батьків, а змусити дитину виконати його волю. Дітей таке дуже протвережує! Розкажіть їм, що на маніпуляції "ведуться" всі – скільки дорослих несуть всі свої заощадження шахраям, які телефонують їм серед ночі і кажуть, що їх близькі потрапили в біду! Покажіть дитині, що всі вразливі – для нього дуже важливо почути це від авторитетного дорослого.

Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і запитувати себе про цілі того чи іншого вчинку, обдумувати все, що з ним відбувається.

Багато батьків в паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною – забрати телефон, закрити в будинку і т. д. В цьому теж немає сенсу – у XXI столітті підліток, якщо захоче, завжди знайде гаджет і доступ в мережу. Чим більше його обмежувати – тим більше способів обійти заборони буде знаходитися. Ваше завдання – не контролювати, а дати підтримку, щоб дитина прийшла до вас з проблемою, а не приховував її до останнього.

Зараз як ніколи важливий емоційний зв'язок з дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що у її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть її "ідеальні" батьки теж оступалися, і це нормально, так само як і нормально просити допомоги в інших. Якщо розумієте, що зараз дитина вас не сприймає, попросіть її говорити з тими дорослими, кому вона довіряє – шкільним психологом, родичами і т. д.

Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри – той випадок, коли вторгнення в приватне життя сина чи доньки виправдані. Переглядайте їх телефони та сторінки у соцмережах – але тільки так, щоб він не дізнався про це!

Якщо розумієте, що дитина таки в грі, Боже вас борони її лаяти. Проявіть інші емоції – заплачте, покажіть, як сильно ви засмучені і як за нього хвилюєтеся. Обов'язково підключайте тата – в такій ситуації чоловіче слово сильніше "материнського". У розмові з дочкою батька треба знайти, за що її похвалити, а з хлопчиками краще говорити в дусі "Давай поговоримо як чоловік з чоловіком, що ми (ми!) можемо зробити в цій ситуації". Якщо тата немає, попросіть поговорити того, кому дитина довіряє – дядю, чоловіка сестри і т. д.

Шановні батьки, психологічна підтримка – це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, – «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, – «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це_зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Покажіть дитині майбутню школу!

Обов’язково влаштуйте малюкові докладну екскурсію. Зайдіть всередину школи, покажіть першокласникові місце, де він буде проводити навчальний час — клас, спортивний зал, їдальню, туалет, медпункт та інше. Це все необхідно, щоб малюк звик і запам’ятав, що де знаходиться. І не губився, особливо в перші дні.

Зверніть увагу — прогулянки до школи потрібно здійснювати якомога частіше, щоб дитина добре запам’ятала дорогу (на випадок, якщо з часом буде ходити або повертатися з школи самостійно). А також — щоб розрахувати, скільки часу займає дорога до школи, спокійним кроком, без поспіху і страху запізнитися.

Навчіть дитину збирати речі до школи!

Поясніть майбутньому першокласнику, що необхідно навчитися самостійно готуватися до навчального дня: одягати форму, збирати рюкзак. Батьки повинні показати, що і куди класти, щоб у портфелі легко можна було знайти потрібну річ.

Привчіть дитину рано прокидатися!

Щоб дитина не позіхала на першому уроці, Вам доведеться змінити розпорядок дня — і поступово привчити вставати раніше (попередньо розрахуйте, в який час повинна вставати дитина, щоб встигати зібратися в школу без поспіху). Місяця до початку занять якраз вистачить, щоб звикнути до нового розкладу без стресу для організму.

Привчайте до порядку в кімнаті!

Можна у формі гри — показати і розповісти, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Придумайте разом з малюком, де будуть «жити» олівці, книги, зошити, фломастери, портфель, шкільна форма та інше. І поясніть, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Головне, щоб дитина звикла дотримуватися порядку і чистоти у себе в кімнаті.

Не лякайте школою і поганими оцінками!

Навіть якщо дитя не слухається або погано себе веде, не варто його лякати (нехай навіть у виховних цілях) фразами типу «скоро розпочнеться доросле життя», «в школі тебе навчать, як себе поводити», «якщо не будеш слухатися, вчителька тебе покарає»та інше. А також нехай малюк завжди знає, що до школи він йде за знаннями, а не за оцінками. Тому якщо він отримає «двійку», нехай не боїться йти додому з поганою оцінкою і не думає, що батьки його розлюблять. Тільки не перестарайтеся.

Займайтеся з малюком «уроками» у формі гри, щоб тренувати пам’ять, мову, увага та інше. Наприклад, прочитайте казку і попросіть дитину розповісти, що найбільше запам’яталося, запропонуйте намалювати героїв і тощо. Допомагайте дитині, задавайте навідні запитання, міркуйте разом . Так Ваш малюк буде вчитися висловлювати свою думку і не розгубиться, коли вчителька буде питати його на уроках.

Крім запасу знань, дитині необхідно також:

· володіти і комунікативними та соціальними навичками – тобто вміти спілкуватися, розуміти і головне застосовувати в повсякденному житті морально-етичні норми, прийняті в суспільстві;

· не боятися вступати в контакт з дорослими і однолітками;

· вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречною агресією — або, навпаки, зайвою боязкістю;

· усвідомлювати зміст процесу навчання в школі, розуміти, що дає отримання знань, який порядок навчання в школі;

· вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна ;

· мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

· вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки(наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо Ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з імовірністю 70% цей обов’язок залишиться на них до випускного балу);

· мати позитивне ставлення до самого себе.

Важливо пам’ятати, що крім готовності голови не менш важлива і готовність тіла: навантаження на імунітет в перший шкільний рік буде серйозним, тому в останнє літо перед 1 класом , крім навчання, варто зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато руху (в ідеалі — заняття в спортивній секції, які дають крім здоров’я також і дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування.

Якщо у малюка є порушення здоров’я, необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації щодо корекції стану та організації процесу .

Отже, озброєні всіма цими знаннями, Ви легше подужаєте дорогу до школи.

Проте пам’ятайте:
найголовніше для першокласника – не вміння і
навички, а впевненість у своїх силах і в батьківській
підтримці, що б не відбувалося в школі.

Дитина з 1 класу повинна знати, що уроки - це її особиста справа. І що вчиться вона не для мами з татом, бабусі з дідусем, а для себе. Домашні завдання - справа дитини і вона вільна вибирати, готувати їх чи ні. Тому іноді дайте дитині можливість зіткнутися з наслідками власної безвідповідальності. Тільки коли дитина стикається з наслідками своїх дій або бездіяльності, вона може дізнатися реакцію світу. Тільки так малюк розуміє, що зробив помилку або проступок.

Постарайтеся зрозуміти дитину

Розберіться в тому, чому не хочеться вчити уроки. Буває, школяр не хоче вчити жоден предмет. Дізнайтеся у малюка, чому з цим такі проблеми. Можливо, йому важко дається або дитина посварилася з учителем.

Не забувайте про відпочинок

Не вимагайте робити уроки відразу після школи, дайте можливість дитині відволіктися, переключитися і розслабитися. Добре, якщо в цей час дитина буде гуляти на свіжому повітрі, обідати або гратися з друзями. Деяким дітям, можливо, слід прилягти й поспати.

Придумайте ритуал

Постарайтесь перетворити виконання домашніх завдань в щоденний ритуал, що відбувається в певну годину в одному і тому ж місці.

Кращий час для виконання домашніх завдань - з 15.00 до 17-18.00. Хоча тривалість занять може бути різною (в залежності від віку).

Повинні бути перерви

У школі між уроками теж роблять перерви, та й ви на роботі час від часу відволікаєтеся попити чай, поговорити. Привчіть дитину до таких 5-10- хвилинних перерв між виконаними завданнями. Особливо важливі перерви для молодших школярів.

Присутність або перевірка

Молодшим школярам набагато легше виконувати домашнє завдання в присутності батьків. Адже дитині ще важко організувати свою роботу, і ще вона потребує схвалення зробленого. Дорослий, якому дитина довіряє, заспокоює своєю присутністю і підживлює віру дитини у свої сили. Як тільки дитина зможе справлятися без мам і тат, вона неодмінно відмовиться сама від їхньої допомоги.

Тут важлива поступовість. З часом домовтеся, що малюк сам робить деякі легші завдання, а складні з вами разом. Ще пізніше домовтеся, що дитина все виконує самостійно, а вам приносить тільки на перевірку. Хваліть свого школяра за самостійне виконання!

Чернетку рекомендується використовувати не завжди, а тільки для виконання окремих завдань (для тренування).

Не можна примушувати дитину переписувати всю роботу цілком, якщо вона допустила незначну помилку - навчіть її акуратно її виправляти.

Ніколи не робіть завдання замість дитини

Принцип простий: РАЗОМ, але не ЗАМІСТЬ. Дорослий разом з дитиною може подивитися, що задано, спланувати роботу, допомогти почати її ... і зайнятися своїми справами, уточнивши, що буде поруч, якщо дитині знадобиться допомога.

Контролюючи кожен крок дитини, дорослий позбавляє його можливості стати самостійним і знімає з нього відповідальність.

Виділіть час на додаткові заняття

Зверніть увагу на те, що дитині дається складніше всього, і позайматеся з нею у вихідні. Спокійно, не кваплячись поясніть те, що малюк не розуміє, дайте кілька додаткових завдань. Незабаром ця тактика дасть результат!

Поговоріть відверто з дитиною

Розкажіть їй про свої шкільні роки, про те що ви любили, що - ні, що виходило, а що викликало труднощі. Розкажіть, як справлялися з цими труднощами, щоб малюк зрозумів, що не все відразу виходить, що слід докласти зусиль, перш ніж щось вийде. Якщо школяреві не подобається вчитель, постарайтеся підібрати слова і пояснити, що люди бувають різні, і вчитель - це теж людина, зі своїми перевагами і недоліками. Вислухайте дитину і підтримайте в її почуттях. Іноді в особливо складних ситуаціях, варто поговорити з учителем.

Репетитори в крайньому випадку

Репетитор допоможе тільки тоді, коли ви бачите, що дитина явно відстає від шкільної програми і у вас для цього є підтвердження вчителя і власні спостереження. Але якщо малюк нарівні з однокласниками, не варто перевантажувати його багатьма додатковими заняттями. Занадто великий обсяг знань може просто втомити дитину і викликати у неї протест.

Терпіння і ще раз терпіння